Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року. Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут й аспірантуру Інституту літератури НАН України. У дев’яностих роках був учасником літературного угруповання «Нова дегенерація».

На початку нового тисячоліття дебютував як романіст із культовим твором «Інфекція». Далі з’являються романи «Жертвопринесення», «Тотем», «Руйнування ляльки», «Під крилами великої Матері», «Пальці поміж піском», «Травам не можна помирати» та ін.; збірки есе «Канатохідці», «Аналіз крові», «Відкинуті і воскреслі» та ін.; повісті для підлітків та біографічні романи про українських класиків — Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Григора Тютюнника та Івана Франка.

Загалом із-під його пера вийшло понад 30 книг накладом понад 100 000 примірників, за що Степан Процюк удостоєний відзнаки «Золотий письменник України».

Належить до українського відділення міжнародного ПЕН-клубу.