Видатний український письменник. В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіни забутих предків» (1911). У своїх останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму.

Повість «Тіни забутих предків» написана під враженням від перебування на Гуцульщині в 1911 році.

Видавництво «Брустури» (Discursus) готує нове видання твору. Його особливість — збереження авторської лексики, відображеної у прижиттєвих видання, яка у пізніших виданнях зазнавала редакторських правок. За цим же прижиттєвим виданням 1913 р. подане написання назви з літерою "и" в слові "тіни". Так видавництво хоче максимально відтворити задум автора показати Гуцульщину не лише через сюжет і описи побуту та звичаїв, а й через мову.

Книжка вийде у візуальному оформленні Дарії Луцишиної, яка створила образи «Діда Иванчіка» та «Опришків».

Передмову написала літературознавиця Олександри Салій.