Автори • Хуан Рамон Хіменес

Іспанський поет. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1956 року за «ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії».

Хіменес народився в Могері (Андалузія) у сім'ї багатого виноторговця. Він здобув освіту в університеті у Севільї. У 1898 р. відвідав Мадрид, де познайомився з Рубеном Даріо. У 1902–1903 pоках Хіменес побував у Парижі та Швейцарії і розширив свої уявлення про французьку модерну поезію. На формуванні психологічного образу Хіменеса позначилася важка нервова хвороба, яка змушувала його періодично лікуватися в санаторіях Франції й Іспанії. 1916 року поет одружився із перекладачкою Рабіндраната Тагора Зенобією Кампрубі, котра стала його другом і помічницею на все життя.

Хіменес був дуже плідним автором і майже щороку видавав нову поетичну збірку. Він спробував систематизувати і надати якоїсь єдності своїм віршам: у 1917 р. видав «Першу поетичну антологію», у 1922 — другу, у 1953 р. — третю. З початком громадянської війни поет, як він сам зізнався, у «пошуках тиші» покинув батьківщину. Проте 1936 року він офіційно заявив, що належить до республіканського табору і не повернеться у франкістську Іспанію. Він мешкав на Кубі, у США, Пуерто-Рико. 1956 року Хіменес отримав Нобелівську премію «за ліричну поезію — взірець щонайвищої духовної сили та художньої досконалості в іспанській літературі», а через три дні від раку померла його дружина. Поета знову охопила депресія, і незабаром він помер у тій самій клініці, що і його дружина. 6 червня 1958 р. тіла Хіменеса і Зенобії перевезли в Іспанію і поховали на кладовищі Ісуса в Могері.