Кожен автор насичує свої твори різноманітними тропами, за якими ховає сакральний зміст. І не рідко такими засобами ведення книжкового життя є їжа, яка не тільки доповнює картини побуту героїв, а й створює теплу й рідну атмосферу.
Їжа у творах бере свій початок від ранніх міфів і легенд, які сповнені символічних, часто смертельних страв. Грецька богиня Персефона з'їла шість зерняток граната в підземному світі, щоб проводити шість місяців в році з Аїдом, богом смерті.
Європейські казки й вірші рясніють містичними феями або ельфами, що використовують їжу для заманювання людей.
У вірші "Безжальна красуня", написаному в 1819 році романтичним поетом Джоном Китсом, лицар закохується в фею, яка годує його "солодким зіллям, медом бджолиним і медом на квітці". Але одного разу лицар прокидається покинутим і напівбожевільним через те, що він втратив.
У 1859 році поет Христина Россетті написала "Базар гоблинів" про страшних, потойбічних істот, що продають фрукти, спробувавши які, люди сходять з розуму назавжди.
"Троп небезпечної чарівної їжі досі існує в сучасному фентезі",- говорить Роберт Маслен, професор в Університеті Глазго, де він заснував одну з перших в світі магістерських ступенів із фантастики.
Коли їжа призводить до наслідків, це ознака того, що "ми знаходимося в світі, де правила дуже різні".
Батько сучасного стилю фентезі, Дж.Р.Р. Толкін, опинився під впливом цієї традиції. У першому розділі "Гоббіта" описується несміливий Більбо Беггінс, чиє життя перевернув з ніг на голову чарівник Гендальф і загін голодних гномів, які напали на його комору. "Мені червоного винця", - просив Гендальф. Гноми просять малинове варення, яблучний пиріг, пиріжки, сир, пиріг зі свининою, салат, тістечка, ель, каву, яйця, холодного курчати й солоні огірочки. Незважаючи на те, що Більбо спустошив свій будинок, щоб нагодувати гномів, те, що у нього є вся ця їжа - ознака достатку.
Фото by LibreBook
Інший знаменитий письменник-фантаст Другої світової війни - Брайан Джейкс. Він відомий своєю серією дитячих фентезі-книг "Редволл". Протягом двадцяти однієї книги персоніфіковані тварини борються зі злом і проводять пишні бенкети. Тільки на одній сторінці банкет включає в себе дванадцять видів салату, вісім видів хліба, десять напоїв, "свіжі вершки, солодкі вершки, збиті вершки, питні вершки, заварний крем" і гігантську рибу. В інтерв'ю Джейкс розповідав, що вигадана їжа в його книгах пояснюється його дитячими фантазіями про їжу в роки британського нормування.
Фото by online-mult.net
Згідно з Масленом, їжа - ще один спосіб змусити фентезі виглядати реальним.
"Багато фентезі книг описують інші світи, - говорить він. - Скажімо, ви пишете про паралельний світ. У цьому випадку ви хочете зробити книгу такою насиченою, такою правдоподібною, такою зрозумілою для будь-якого читача, наскільки ви можете".
Пісні залучають вухо, карти світу приваблюють око, а опис їжі приваблюють шлунок читача. Маслен вірить, що їжа - одна з характерних рис фентезі-літератури.
До опису їжі вдаються також й українські письменники й роблять це не тільки у фентезі.
Владислав Івченко у романі "Два пасинки Митрополита" для детальнішого змалювання психології людини у часи війни залучає смакові рецептори читача:
"На землі лежала картопля. Картопля! Міхал виліз із соломи. Це було небезпечно вдень, його ж могли побачити! Але йому було байдуже! Картопля! Картопля! Він підібрав її. Підтнила, але тільки трохи. Міхал озирнувся. Побачив ще одну і ще. Тут було картопляне поле, коли викопували, трохи картоплі залишилося у землі, а тепер дощ пішов і вода вимила деякі картоплини. Міхал назбирав з десяток. Хотів гризти сирою , але вона була брудна. Якщо їсти так, то можна заробити бігунку, а то й дизентерію, яка остаточно доб'є його.
Міхал побачив неподалік калюжу. Помив картоплю там. Подумав, що добре б розпалити багаття і спекти картоплю. Але в нього не було вогню, ані сірників, тим більше запальнички. Міхал розгубився, а потім побачив десь вдалині дим. Пішов до нього. Це було ризиковано, але голод пом'якшував відчуття небезпеки. Наблизився і побачив, що то пастухи, що потрапили під дощ, а тепер розвели багаття, щоб висушити взуття. Коли посушили, то пішли, залишивши жарини цілими. Це було справжне щастя. Міхал закинув туди картоплю і сховався у кущах. Невдовзі запахло смаженою картоплею. Це було божевілля, Міхал ледь стримувався, щоб не бігти до багаття і не виймати картоплю. Він стиснув кулаки і чекав. Він же поляк, офіцер, він мав силу волі. Міхал став рахувати до тисячі. Коли дорахував, викопав одну з картоплин. Ззовні вона обгоріла до вугілля, а всередині була ще сируватою, але Міхалу вона здалася чудовою на смак. Він з'їв її , потім ще одну і ще. Всю іншу картоплю викопав, почекав поки охолоне, склав у кишеню і сховався у кущах".
"Письменники-фантасти,- каже Маслен, - не схильні викликати тільки страх і жах, а й здивування, подив і захоплення". Коли дивуєш читачів страхом і невідомістю, їжа "пов'язує їхній досвід із чимось, що вони добре знають".
Навіть "Гра престолів" Джордж Р.Р. Мартіна, яка славиться розривом багатьох фентезі тропів і традицій, як і раніше зберігає необхідні докладні описи їжі (особливо супу).
За матеріалами Anne Ewbank.