Вашій увазі добірка з поетичної книжки «Моє ліплення оленя», складеної на основі нововіднайдених віршів Тараса Мельничука (1938 – 1995) – поета, якого називають Князем Роси, одного з найоригінальніших, найгеніальніших і найтрагічніших українських митців ІІ половини ХХ століття.

* * *
я хотів казку для тебе
а казка сьогодні не прийшла
її відлупцювали за щось
силоміць відібрали у неї маленького принца
а в мене – принцесу
казка ще раз хотіла втекти
з дитячого майданчика
але, малятко,
вона не могла сама перейти вулицю
а на цій вулиці самі нещастя
ця вулиця немов похоронне бюро
і стоїть такий гуркіт від машин
що курява рве на собі коси
а місяць наче вилупок
навіть свого батька не пам’ятає

 

* * *
мій батько
уже яблук не їсть
і Наполеон уже
яблук не їсть
і Уолт Уїтмен
не їсть яблук
а я ще їм
і яблука мені
в очах червоні

 

* * *
хто зна
може цей
жайворонок
над нами
Сааді
може Симоненко
а може
і я

 

* * *
послухай мене
прийди оленичкою
в наш ліс
тобі ж це не важко
прийди оленичкою
а я давно вже
став оленем золоторогим
тільки ж мені сумно
бо я маю сині очі
але не знаю
які очі має
мати оленичка
щоби прийти

а якби ти
прийшла
то я би це знав
і навіть золоті роги
поскидав
щоб ти ніколи
не плакала
у нашому лісі
прийди

 

* * *
я куплю сьогодні
буханку сірого хліба
і місяць буде
в мене у хаті
я посаджу місяць
коло себе на лаві
і буду вчити
його читати
а коли місяць піде
я попрошу людей
не відбирайте
у мене шматок хліба
бо в мене
був місяць
бо до мене
прийде місяць

 

* * *
тихо пливе над землею небо
плачуть звірі
а люди не плачуть
я опускаю руку
і піднімаю
золоте яєчко роси
а потім на те яєчко
сяде золота птаха
і з яєчка народиться світ
такий самий
як цей –
що в нас перед очима
тільки люди в ньому
не будуть плакати

 

* * *
світ голий як писанка
як писанка світ
рівний і дзвінкий
навіть без сучка
вози по ньому
як по писанці
й маленьке сонце
й навіть літак
отам де в хмарі
дірка зірки
й коли веселка писана
звисає зі світу
ворушиться і усміхається
мов розмовляє з вуликом
тоді всі просять
нової весни
бо сподівання
причаїлось
біля кожної хати
в кожній росі
і навіть в рівчаках
а писанка обвішана
жовтим гарбуззям
летить собі й летить
з Ісусом на руках

 

* * *
Березень б’є у
блакитні дзвоники
сойка кричить,
що береза вже дихає
і сонячні промені
скачуть до мене,
як золоті коники
скінчилась зима
і на галявину вийшла
бриндушкова віхола
а на тих кониках, – гляньте, –
бриндушки
на галяву приїхали
на Вкраїну