Як часто ви просите у когось почитати або позичаєте комусь свої книжки? Іноді нам повертають книги, сторінки яких можуть розповісти про те, що їв на сніданок, обід та вечерю позичальник. Іноді ми можемо помітити, що якісь зі сторінок таємничим чином зникли. А іноді книги взагалі не повертаються до власників. Тож як же можна вберегтися від злісних читачів та покращити книгообіг в природі?
Чому правила позичання книг важливі?
Чи маємо ми картати себе за необачність, коли позичаємо книги й отримуємо їх назад в жахливому стані, або ж взагалі не отримуємо? Чи треба розірвати будь-які стосунки з людьми, які залишають плями від шоколаду на красивій суперобкладинці? І чи взагалі є якісь тут правила? Тому Ерін Барнетт, письменниця з Брукліна, яка є художньою редакторкою в American Chordata та веде книжкову колонку в Medium, і провела своє дослідження, щоб виокремити правила позичання книжок.
Барнетт розпитала бібліотекарів й експертів з позичання книг, щоб з’ясувати, чи є у них якась політика позичання особистих книг.
Отже, Чи позичають бібліотекарі власні книги? Відповіді вийшли найрізноманітнішими.
Наприклад, Еріка Сміт із Меріленду розповіла, що не позичає своїх книг із декількох причин: «Я рідко кому даю свої книги, адже:
- Я забуваю, кому і що даю почитати.
- Я не встановлюю дедлайни, тому місяць за місяцем люди відповідають: «Ой, найближчим часом якраз почитаю!». А якщо терміни все ж встановлюю (місяць чи два), то люди відповідають: «Ох, та я не можу нічого обіцяти. Краще залиш у себе».
- Люди мають здатність губити речі.
Останні кілька книг, які я позичила, мені не повернули. Люди, коли зустрічають мене, то дивляться порожнім поглядом і відповідають: «Я впевнена, що віддавала тобі книгу». Тому я стою на розпутті. Є книги, які я дууууже хочу, щоб люди прочитали, але переживаю щодо збереження своєї бібліотеки».
Клер Скотт із дитячої бібліотеки у Вашингтоні розповідає наступне:
«Я люблю позичати книги! Це одна з моїх улюблених речей. Обожнюю це. Є лише кілька книг, які б я ніколи не позичила. Мою партнерку волею-неволею дуже дратує моя звичка позичати книги, адже іноді я з радістю даю почитати комусь і її власні. Це одна з найбільших радостей для мене, коли хтось каже, що полюбив_ла ту книгу, яку я рекомендувала. Я гадки не маю, скільки книг мені не повернули, адже найприємніше, коли люди приходять до тебе, щоб поговорити про книгу, яку я рекомендувала, особливо якщо вони полюбили цю книгу або вона розкрила їм очі на якусь проблему».
Отож сім правил позичання книг:
1. Якщо ви взяли книгу і пошкодили, то її необхідно замінити (у разі якщо це не завдасть вам збитків). Якщо ви пролили щось на книгу, то принаймні спробуйте почистити її.
2. Обов’язково скажіть про пошкодження. Так, це може засмутити власника, але ж ви це зробили не спеціально.
3. Якщо ВИ позичаєте книгу, яка дуже важлива для вас, то розкажіть ЧОМУ вона така особлива. Підкресліть те, що її обов’язково треба повернути.
4. Маркуйте свої книги. Це нагадає позичальнику про те, що її треба віддати. Краще, якщо маркування буде на декількох сторінках книги.
5. Можете встановити дедлайни, але не дуже суворі чи жорсткі. Напишіть час повернення на звороті. Але пам’ятайте, що багато людей мають дуже заклопотаний ритм життя, особливо якщо в них є діти. Тому встановлення жорстких дедлайнів здається доволі жорсткою мірою.
6. Не бійтесь позичати книги (чи ж навіть віддавати). Важливо давати книжкам «кілька життів». У світі існує їх так багато, тому в більшості випадків ви зможете прочитати бажану в будь-який час. Якщо ж книжка не сподобалась, то який сенс у тому, що вона буде припадати пилюкою на вашій полиці? А якщо це ті книги, які ви дуже любите, і якщо ви маєте можливість, то можна придбати одну-дві копії, наприклад, на розпродажу.
7. Якщо вже вирішили позичати книги, то не судіть нікого за плями, які там з’явились (як би прикро не було). Адже це свідчить про те, що книгу справді читали та, скоріше за все, полюбили. Це створює певну «книжкову історію».
Джерело ТУТ.