Видатний письменник і культурний діяч, що народився (1910–1982) й більшу частину свого життя прожив у населеній трьома народами — боснійцями-мусульманами, сербами та хорватами — Боснії і Герцеговині. Від 1971 року жив у Белграді. Був членом Сербської академії наук і мистецтв. Походив із мусульманського середовища, але вважав себе за серба. Однак тематика деяких його творів і мова, якою вони написані, дають підстави зараховувати їх і до боснійської літератури у вужчому розумінні, тобто до літератури боснійців-мусульман.

Писати Меша Селімович почав у зрілому віці, спираючись на власний партизанський досвід — він був учасником національно-визвольного руху південнослов’янських народів під час Другої світової війни. Письменник прославився історико-філософськими романами «Дервіш і смерть» (1966) і «Твердиня» (1970). У цих творах Меша Селімович показав себе майстерним оповідачем, чудовим знавцем стилістичних можливостей мови, виявив глибоке розуміння психології людини в моменти життєвих випробувань, захопив глибиною своїх поглядів на комплекс питань індивідуального й суспільного буття. Дія обох романів відбувається в Боснії в часи Османської імперії.

Дія пропонованого читачеві роману «Острів» (1974) відбувається в час, коли жив і творив письменник. У ньому автор замислюється над змістом людського існування, над конфліктом між людиною і обставинами життя, силами природи, від яких вона залежна і на які вплинути не може, і з огляду на це твір можна вважати завершальною частиною трилогії, що є вершинним досягненням літератури, створеної на південнослов’янських теренах у другій половині ХХ століття.