Які подарунки письменники отримали від святого Миколая

Звісно, всі малі, а часто й великі з нетерпінням чекають на святого Миколая. Discursus поцікавився в українських письменників, як вони відзначають цей день та які найдивовижніші подарунки отримували від Миколая.

 

Світлина від Victoria Amelina. Вікторія Амеліна

Найкращий подарунок до Миколая – можливість бути цим Миколаєм. В моєму дитинстві великих дорогих подарунків не було – були мандарини й шоколад. Але хочеться вірити, як тоді, що подарунок з’являється під подушкою завдяки комусь такому всемогутньому, як Миколай. Я б тоді багато чого в нього попросила. Та дорослим таки варто знати, що все працює не так. І ніхто всемогутній – ні Бог, ні держава – не обдарує тих, хто потребує допомоги й уваги. Тільки ми – геть не всемогутні й часом слабкі. Так і святкую. А син мій ще не знає, що Миколай – це ми.

 

Світлина від Paul Celan Literaturzentrum / Літературний целанівський центр.

Богдан Ославський

Купую дружині та ще кільком близьким людям подарунки. Як є можливість, якщо всі вдома, то подарунок ховаю під подушку.
Ще таке буває, що як приїжджаю в село до батьків, навіть якщо Миколая давно минуло, подарунки для мене й дружини чекають переважно під подушкою того дивану, де ми зазвичай спимо, коли в Кам'янці.
Щодо найдивовижнішого подарунку... Якось в дитинстві я дуже хотів мати лижі. Нормальні. Бо бути якісь "Сніговик" чи щось типу того. Такі дитячі, скоріше для того, аби на подвір'ї з ними бавитися, аніж нормально їздити. Хотів та й хотів. Але не сподівався. А тут на Миколая вранці бачу стирчить пара коло ліжка. напівпластикових, бігових. Я дуже втішився. Щоправда в школі був такий незручний момент, що коли всі питали одне одного, що кому Миколай приніс, не дуже хотілося казати. Лижі - звучало відверто мажорно, дорожче, як у більшості. Але куди було діватись, казав. За рік чи два я зламав одну лижу. Попхався на дуже круту гірку (в селі, про всякі Буковелі тоді не йшлося) й серйозно так навернувся. Це мене дуже засмутило, бо любив їх. Тато потім то відремонтував, скріпив зламане місце металевою планкою. Але їхало з того часу вже не дуже.
А що найгірше, поволі я взагалі перестав кататися. Коли виріс, культура "їздити на Буковель" мені чомусь чужа. ніколи вже не мав ніяких лиж (чи лижів, як правильно?), окрім тих із дитинства, від Миколая. Торік поселився в Угорниках - це село під Франківськом. То й подумав, що куплю собі бігові лижі й буду бігати взимку. Та досі до того ще не дійшло. То снігу нема, то часу. Переважно таки снігу, час би знайшовся.

Я вже великий, і лижі можу купити собі сам. Але хотів би дивовижного подарунку від Миколая - сніжних і морозних зим, як були в дитинстві, щоб можна було кататися навіть у селі, а не лиш на курортах.

 

Світлина від Halyna Rys. Галина Рис

Найдивовижнішим подарунком від святого Миколая, котрий нам з моєю сестрою поталанило отримати, вважаю - ткацький верстат. Справжній дерев’яний верстат на якому можна було натягувати нитки основи і ткати картини, килимки, герсівки, закладки для книжок, та що завгодно! Я була в захопленні! По-перше, до того як я його побачила, я навіть не підозрювала, що щось таке існує, тому то була приємна несподіванка! По-друге, було радісно від думки, що цей верстат може відкрити переді мною шлях до нового творчого досвіду, адже, я завжди любила подарунки які заохочують до саморозвитку. По-третє, мене тішило, що на цьому станку можна було ткати як самотужки, так і вдвох із сестрою.

 

Світлина від Дмитра Ракова. Олексій Чупа

Мій найдивовижніший подарунок до Миколая (а насправді - до Нового Року, бо ж в моєму дитинстві на моєму Сході про Миколая було майже забуто, уявляєте, діти!) я отримав у своїх 11 років. Це був футбольний м'яч (мрія всіх пацанів!) та самовчитель італійської мови(мрія далеко не всіх). Суть була така - я тоді вже починав закохуватися у мови, а у футбол був закоханий безнадійно та давно. Отже, я вивчив трошки італійських слів та зміг прочитати більшість того, що понаписували на своїх транспарантах італійські вболівальники на Чемпіонаті Світу 1998! Цей подарунок був насправді корисним та незабутнім.

 

Фото зі сторінок письменників у соцмережах