Ім'я Ірини Фіщук вперше з'явилося на обкладинці книжки, однак, те зернятко мрії написати про Стефу Мулярову проростало вже давно. І ось ця мрія стала реальністю. З Іриною розмовляємо про Мулярових, співавторство з Ольгою Деркачовою і таємничий сховок у стінах будинку, який ще пам'ятає той неповторний аромат страв Стефанії.

"Розповім історію, яка надихнула мене написати цю книжку. Коли ми робили ремонтні роботи, то в балконній ніші, вона була зроблена із дерев’янного масиву, були подвійні дверці. У свій час там, власне, був такий сховок, де зберігалися особисті речі Мулярової. Ми спочатку й не очікували, що на таке натрапимо. Навіть і не думали, що таке в принципі може бути. І коли ми помітили, що це все-таки якийсь тайник, це для нас було дуже емоційно: кожен собі малював те, на що сподівався".

"З Ольгою Деркачовою я познайомилася десь близько трьох років тому. І при одній зустрічі, смакуючи філіжанку кави, ми почали спілкуватися про Мулярову. Я почала ділитися історіями, які мені були вже на той час відомі і підтверджені нашими знахідками. І, крім того, деякі речі, які мені були відомі з історії міста. І, власне, у такій дівочій компанії у нас зародилося ідея: "А давай ж напишемо про цю історію?"

"Спочатку написання розповіді ми додатково проспілковувалися і обговорювали про що ж ми будемо писати і як це буде висвітлено. Тому після того, як ми вже все проговорили, визначали й ділили, що ми будемо писати, розприділяли свої ролі. Про деякі речі ми все ж продумали внести певний авторський домисел, для того щоб оживити цю пані Мулярову і зробити її більш цікавою".

А обкладинка, до речі, це наше меню. І воно в нас уже багато років…

" І наостанок я бажаю читачам натхненного читання, інтересу і бажання дочитати книжку до кінця. І, власне, гарно провести час!"

 

Більше про книгу тут.
У статті використані фото з особистого архіву авторки.