*

Напередодні  свята,  
коли  люди  метнулися  по  крамницях,  
виносячи  звідти  шпроти,  смажену  рибу,  
шинку  і  горілку  з  перцем,  
якийсь  дивак,  обутий  в  модні  черевики  
(такі  тиждень  тому  були  викинули  
в  універмазі  “Україна”  —  двадцять  два  
п'ятдесят  з  навантаженням  —  дитячі  штанці  
вісімнадцятого  розміру),  облився  чортівнею  
і  підпалив  себе.  
О,  він  горів,  як  порося,  смажене  примусом,—  
налетів  на  людей,  що  культурно  собі  стояли  
в  черзі  за  цитринами.  
Порозбігалися  усі  як  один:  
від  нього  так  несло  смаленим  —  
носа  було  навернути  ніяк.  
На  щастя  узялося  кілька  міліціонерів,  
одразу  вкинули  його  в  машину  
і  помчали  в  бік  Лук'янівки.  
А  черги  ми  таки  достоялись.  Аякже:  
що  то  за  святковий  стіл  без  цитрин? 

*

Василь Стус