Для ліричного настрою. Богдана Матіяш

4 (5)

сьогодні я вчуся тебе слухати

ти розповідаєш мені про безліч міст через які тобі випало мандрувати
і я навіть напхавши повен рот цукерок монпансьє тебе не перебиватиму
я не заважатиму тобі варити каву в кухні не підбігатиму не крутитимуся
довкола плити не заглядатиму в джезву чи ще не з’являються на поверхні
бульбашки

я просто вчуся тебе слухати

лежачи на волохатому килимі з повним ротом цукерок монпансьє і закинувши
ноги на стіну лівою рукою я недбало гортатиму томик блейка власне тільки тому
що мені подобаються ці пожовтілі сторінки й готичні літери а правою чухаючи
свого кота якого ти називаєш так само як і мене просто Бо

коли я вчуся тебе слухати

розповідаєш про канадські гори й прерії де куди тільки кинь оком
гойдається під вітром висока трава й бігають бізони ти звісно усміхаєшся
кутиками вуст кажеш Бо ти собі уявити не можеш які величезні там бігають
бізони вони просто гасають цими безкраїми преріями і я нічого не можу
ні заперечити ні навіть здивуватися бо я пообіцяла тобі що сьогодні

просто буду тебе слухати

аж доки стемніє й мені доведеться встати й піти зачинити вікна й двері
на балкон хоча вибач у нас же немає балкону я просто причиню кватирку
й окреслю пальцями по склу контури місяця а правда що подорож до Японії
така сама далека як мандрівка до найближчої зірки така сама спокійна як сон
немовлят і така лагідна як води найглибшої в світі ріки чуєш як вона шумить

щоразу коли прислухаюся як ти говориш

*

Богдана Матіяш, "розмови з Богом"